Під покровом «Ангельських крил»
Молоді та досвідчені митці під керівництвом члена Львівської обласної організації Національної спілки художників, професора Львівської національної академії мистецтв Василя Гурмака працювали просто неба. Їхні роботи – подарунок Трускавцю.

Після того, як було завершено роботу над скульптурами, у місті-курорті організатори заходу оголосили конкурс на кращу назву до кожної скульптури, хоча митці умовно дали своїм роботам попередні назви. За словами Василя Гурмака, усі фігури об’єднує загальна назва «Ангельські крила».

- Погода нам дарувала свої сюрпризи. Періодично був шалений вітер і здіймав немилосердну пилюку. Здавалося, що ось-ось розпочнеться ураган. То за хвилю вже падав дощ, – каже Василь Миколайович. – Але жоден з нас не покидав свого робочого місця. Бо за хвилину знову з’являлося сонце, здавалося, що сам Ангел взяв нас під своє крило.

- Як довго ви працювали над своєю скульптурою?

- Все життя і ось ці чотири дні.

- А скільки загалом маєте скульптур?

- Не скажу, бо не можу порахувати.

- Понад сто? Понад тисячу?

- Понад сто. Годі зробити тисячу. Це важка праця.

- Як називається ваша скульптура?

- «Перемагаючий». Той, що перемагає. Робота – як заклик до того, що треба вірити у краще, вірити у Бога, йти вперед і перемагати.

- На скульптурі я бачу чиєсь обличчя. Чиє?

- Обличчя Ангела. Хоча Ангел не має лику. Але коли робиш скульптуру – люди приходять і запитують: «Що це за крила? Ангела? А чому у нього нема обличчя?».

У Трускавці свою скульптуру представив і син Василя Миколайовича – Микола Гурмак. Хоча він ще навчається в Академії мистецтв, але це вже не перша його робота. Микола також втілював задум «Ангельських крил», але у цій роботі присутній ще й елемент символіки. Крила в одному місці таким чином сходяться, ніби утворюють Тризуб.

Скульптури інших трьох майстрів – випускника академії Романа Кикти, студента цього закладу Дениса Шиманського і досвідченого майстра, який працює не лише з каменем, а й з металом, Володимира Боднара – заховалися від людського ока на околиці Трускавця. Але це було їхнє тимчасове пристанище. Завершені скульптури були перевезені у мікрорайони Трускавця, а міська влада узгодить для них конкретне місце розташування. Усі три скульптури доповнюють одна одну, створюючи єдине ціле, але водночас – кожна має свою ідею. Скажімо, у пана Володимира Ангел молиться, він не має чітко викарбуваного обличчя, як на скульптурах інших митців.

Коли генеральний директор Трускавецького міжнародного кінофестивалю телевізійних фільмів Олег Карпин вирішив напередодні кінофоруму провести симпозіум скульпторів і з їхньою допомогою облагородити Трускавець, його без вагань підтримав друг кінофестивалю, підприємець Олег Габриш. За словами пана Габриша, його зацікавила неординарність пропозиції: запросити скульпторів, які під час симпозіуму у рамках Трускавецького кінофестивалю подарують свої роботи місту. І встановити їх у житлових кварталах Трускавця. Оскільки скульптури виготовлялися у дворах міста, жителі навколишніх будинків бачили, як народжується з каменю краса, витвір мистецтва. Таким чином не лише території санаторію, а й невеличкі ділянки біля житлових будинків стануть окрасою ландшафту, милуватимуть око перехожих та мешканців навколишніх будинків. Тому трускавчанам і було запропоновано взяти участь в анкетуванні, щоб визначити назву і місце, на якому має стояти та чи інша скульптура.

Ідею проведення симпозіуму і встановлення у місті скульптур підтримали начальник санаторію «Перлина Прикарпаття» Олександр Шишко та начальник медичної служби цього ж санаторію Степан Пецюх, директор санаторію «Алмаз» Андріан Драновський.

Тепер – слово за можновладцями. На якій вулиці і біля якого будинку «Ангельські крила» візьмуть жителів під своє крило, а також надихатимуть гостей та відпочивальників міста.


Фото автора

м.Трускавець

На фото: Микола Гурмак і «Крила Ангела».