Новини Трускавця

Де на Львівщині найкраще жити
За результатами оцінок експертів різних галузей, ”Газета по-українськи” склала рейтинг найпривабливіших для проживання міст Львівщини. До переліку потрапили 43 населені пункти. Обласний центр є найрозвинутішим на теренах регіону, тому Львів до списку не потрапив.

Кожен експерт оцінював міста за одним із критеріїв (за винятком стану соціального й медичного забезпечення, де експертом були виставлені дві оцінки — окремо щодо соціальної інфраструктури та медичної). Найвищий бал, який міг поставити експерт населеному пункту, — ”1”. Найнижчий — ”43”. Різним містам експерт міг дати й однакові бали. Якщо інформації про стан справ у певних містах фахівець не мав, їм нараховували найнижчий у даному критерії бал.

У підсумку позицію кожного міста визначали сумою балів, виставлених кожним із експертів.


--------------------------------------------------------------------------------








Трускавець


Чим подобається місто?

— Трускавець — гарне, чисте та спокійне місто, — розповідає молодша медсестра санаторно-готельного комплексу ”Дніпро-Бескид”45-річна Іванна Спурза. — Сюди на лікування з’їжджаються з усієї України. Ніде ж більше немає стільки оздоровниць і санаторіїв. А чого варта лише наша водичка ”Нафтуся”. Моє дитинство пройшло на Турківщині. Вперше до Трускавця приїхала 15-річною дівчинкою у гості до сестри. Аж дух перехопило: раніше такої краси й не бачила. Одразу вирішила сюди переїхати. У Трускавці познайомилася зі своїм чоловіком. Зустрічалися тиждень. Він у мене довіру викликав, тому одразу погодилася за нього заміж вийти.

Порівняно з жителями інших міст, трускавчани значно доброзичливіші. Був у житті важкий період: в один день свекруха померла, чоловік до реанімації потрапив, а сина у Дрогобичі побили. Без підтримки співпрацівників і сусідів не пережила би цього.

Що не подобається в місті?

— У нас неправильно розставлені акценти, — непокоїться депутат Трускавецької міської ради, викладач Юрій Яворський, 39 років. — Ми живемо в курортному місті. Сюди люди приїжджають не лише лікуватися, а й відпочивати. Та інфраструктура міста відпочинку не передбачає. У центрі є два однотипні, нецікаві для широкого загалу комплекси ”Міленіум” та ”Ого-го”. У Трускавець часто приїжджають футболісти. Та для них досі не побудували спортивну базу. У місцевих жителів інші проблеми. Розпочали ремонтувати дороги. Гроші закінчилися — призупинили.

Та ще й воду отримують по графіку: 2–3 години зранку та 2–3 години ввечері.


--------------------------------------------------------------------------------








Моршин


Чим подобається місто?

— Моршин схожий на ”маленький рай”, — розповідає юрист підприємства Житлово-комунального господарства 25-річна Іванна Пельвецька. — Тут багато зелені, немає загазованості, машин мало — вільно можна гуляти з дитиною. Є достатньо кафе та чотири чи п’ять салонів краси. Ціни досить помірні. Хоча й курортне місто.

До Стрия — недалеко. Кожних 25 хвилин маршрутка ходить.

Про Моршин знають в усій Україні. Під час навчання у Львівському університеті якось спізнилася на пару. Лекцію читав викладач з Києва. Я пояснюю, що мені далеко їхати, бо я — з Моршина. А він: ”Знаю, знаю, Моршин добре знаю”. Стало приємно.

Що не подобається в місті?

— У нашому курортному містечку страшно вулицями ходити, — обурюється заслужений лікар України, кандидат медичних наук 69-річний Володимир Кушнір. — Якось у неділю вирішив пройтися перед сном. На вулиці 50 років УПА чемно пропустив таксі і почав переходити дорогу. Таксист раптом поїхав назад і скерував машину прямо на мене. У Моршині такі випадки не рідкість.

— Машини тротуарами їздять, водії не зважають на перехожих, — додає донька Кушніра, лікар санаторію ”Лаванда” 43-річна Уляна. — Біля кінотеатру розпочали будівництво, частину дороги обгородили. Та іномарки об’їжджають шлагбаум та їдуть по загородженій території.

У Моршинському парку палять листя та сміття. Дихати важко, смердить.


--------------------------------------------------------------------------------








Жовква


Чим подобається місто?

— Місто насичене багатою архітектурою, вражає старовиною, — захоплюється голова Жовківського районного суду 47-річний Володимир Кобзар. — Коронний канцлер Станіслав Жулкевський заснував його як ідеальне, гармонійне місто. Жовква була магнатською резиденцією польського короля Яна Собеського. Тут виховувався гетьман Богдан Хмельницький. У Жовкві живу більше 20 років, тут народилися мої діти. Пам’ятаю її ще з раннього дитинства. Мої батьки вчителювали, на роботу їздили електричкою через Жовкву, іншої дороги не було. Часом брали мене з собою. Тепер батьки старенькі, тому інколи їх сюди привожу для спогадів.

Жовква наближена до польського кордону, через неї проходить найкоротший шосейний шлях до Варшави.

Що не подобається в місті?

— Жовква — старовинне місто, де набудовано багато храмів і монастирів. Але, безперечно, хотілося би, щоби жовківчани навернулися до Бога, — говорить 30-річний отець Василь із монастиря отців Василіанів. — У нашому місті багато розлучень, люди не дбають про родини. Чимало мешканців зловживають алкоголем. Днями ховали 29-річного хлопця, який помер від горілки.

Небезпечними місцями є будинки гральних автоматів. Багато жінок до Польщі й Італії повтікали, чоловіки — до Росії. Дітей без нагляду залишили.

Не раз чув, як жовківчани на жахливий стан доріг і застарілий водопровід скаржаться.


--------------------------------------------------------------------------------








Городок


Чим подобається місто?

— Я би Городок ніколи не покинув, — усміхається сантехнік 50-річний Іван Попко. — Наше містечко старше від Львова. Нещодавно 800-річчя святкували. Величезний пиріг із гречки спекли. Усім мешканцям дісталося, ще й гостей нагодували. А тепер Городок із Парижем плутають. У нас навпроти продуктової крамниці Ейфелеву вежу поставили. Вірять, якщо до неї доторкнутися, гроші будуть. У перші дні тут приїжджі місця у черзі займали.

А що доброго в тому Львові? Затори, загазованість, води нема. У нас — озеро, повітря та вода — екологічно чисті, спокійний ритм життя. А хочеш до обласного центру, сідай на маршрутку, плати 5 гривень, півгодини — і ти у Львові.

Люди у нас релігійні, церкви в неділю переповнені. Та й вечорами не страшно Городком ходити. Злочинців мало, хіба одні дрібні крадії. Тепер доброго міського голову маємо. Взявся за впорядкування скверику навпроти універмагу. Кажуть, там лавочки поставлять та клумби насадять.

Що не подобається в місті?

— Я люблю Городок. Та ніде правди подіти — наші мешканці скаржаться на погані дороги, — каже поетеса 71-річна Іванна Хома. — Варто було би реставрувати деякі історичні пам’ятки. У нас є парк, який ще пам’ятає короля Ягайла. Його треба обгородити та зробити дитячі майданчики. Школа біля дороги трохи обшарпана. Не всі вулиці ще освітлені.

Треба впорядкувати старий цвинтар. Буревій завдав багато збитків: повалив пам’ятники та дерева. До 1 листопада трішки прибрали. А люди вмирають щодня у Городку по 4–5 похоронів.

Найбільше мешканців обурюють гральні автомати. Не рахувала їх, але знаю, що є багато. Діти дармують час і батьківські гроші програють. А ще є багато кафе, які працюють допізна. Молодь там випиває та російську попсу слухає.


--------------------------------------------------------------------------------








Золочів


Чим подобається місто?

— У цьому місті родився-хрестився, — гордиться охоронець Золочівського замку 49-річний Роман Гнатів. — Згодом тут жив-вчився-працював. Мої батьки завжди наставляли: тримайся Золочева, на одному місці й камінь мохом поростає. Не уявляю, що Золочів може комусь не подобатися. Місто тихе, спокійне, невеличке. Тут всього 30 тисяч населення, один одного знає. Через місто протікає дві річки — Західний Буг і Золочівка. Саме місто розташоване в низині, а кругом пагорби та ліси. Ніколи не забуду, як в молоді роки у вихідні з дружиною та донькою вибиралися в ліс на відпочинок. Тепер донька вийшла заміж, народила мені онука. Зять родом зі Львова, то вона спочатку за невістку пішла. Два місяці прожила і додому повернулася. Тепер каже, що із Золочева й кроку не ступить. Оцінила переваги рідного міста.

Що не подобається в місті?

— У Золочеві безліч негативних сторін, — розповідає зубний технік 38-річний Олег Цюба. — Найболючіше місце — наші дороги. Сніжок притрусив, і у травматологів побільшало роботи. Комунальні служби не працюють, хоч би дороги піском посипали.

У нас дві школи. Біля жодної немає ”лежачого поліцая”. Якось дивлюся, діти на перерві на вулицю повибігали. А іномарки без упину на великій швидкості гасають. Школярі мало під колесами не опинилися.

Нову лікарню побудували. Все обікрали, тепер напівзруйнованою стоїть. Треба великих грошей, аби її заново відновити. У місті роботи немає. Краяни в Італію та Португалію втікають. Серйозною проблемою є мобільні антени. Більшість стоять без паспортів на відстані 20–30 метрів одна від одної. Мій сусід у своїх хворобах лише їх і винить.


--------------------------------------------------------------------------------








Пустомити


Чим подобається місто?

— Місто Львів — найбільше село Пустомитівського району, — жартує електрогазозварювальник 52-річний Володимир Панчишин. — Пустомити вперше згадуються у рукописах 500-річної давнини. Кажуть, що через місто проходив торговельний шлях, тут збирали королівське мито. От і назва: Пусто Мито. У Пустомитах інфраструктура все розвивається та розвивається. Є дві школи, два дитячі садочки. Відкрили багато підприємств, люди без роботи не сидять. А знаєте, які смаколики ”Львівські солодощі” випускають?

У Пустомитах я майже все життя провів. Одружився, діти народилися. У нас місто невеличке, комфортне. Ціни на продукти такі ж, як у Львові. Добре, як власна машина є. Нею 7–8 хвилин до обласного центру їхати. Маршруткою — 25 хвилин.

Що не подобається в місті?

— Якби моя воля, я план міста повністю змінила б, — каже завідувач дитячого садка N1 Оксана Векляк, 45 років. — Подивіться, у Пустомитах лише одна вулиця. Решта відгалужені від неї. Бракує площі, дитячих майданчиків. Обов’язково слід подбати про стан доріг та тротуарів. Осучаснити систему каналізації та реконструювати очисні споруди.

У місті ринок працює лише по середах, коли в інших районних центрах він щодня. Та й місце для базару невдало підібране — з усіх боків протяги. У Пустомитах немає громадської вбиральні. Люди просяться в кафе, бари, поліклініку, державні установи.

Прикро й соромно стає за поведінку самих краян. Після Дня міста комунальні служби два дні очищали вулиці від сміття.


--------------------------------------------------------------------------------








Дрогобич


Чим подобається місто?

— Я обожнюю це місто, — говорить двірник на Дрогобицькому ринку 63-річний Ярослав Грицай. — 43 роки тому на танцях у домі культури зустрів своє кохання. Пам’ятаю як сьогодні: музики оголосили ”дамський” танець. До мене підійшла чарівна панянка і простягнула руку. Тоді вона мене трішки підманула: сказала, що навчається в корпоративному училищі. Сама ж вчилася на швачку. Наступного дня я майже весь Дрогобич обходив, доки не знайшов її. Чотири місяці зустрічалися: вечорами гуляли в парку Хмельницького, сиділи на лавочках. У шлюбі народили сина та доньку. Вони тут зросли, до школи ходили. Я на долотному заводі працював. Тепер з дружиною трохи в село перебралися, в землі порпаємося. Та про рідний край не забуваю, майже щодня сюди їжджу.


Що не подобається в місті?

— У Дрогобичі інколи стаю свідком прикрих випадків, за які соромно, — зізнається художник 34-річний Андрій Стасюк. — Наприклад, коли ”маршрутчики” нахабно виганяють із машин пенсіонерів. На зупинці зайшов дідусь, а водій горланить: ”Вам пільги надала держава, то до неї й звертайтеся. А я — приватник”. А ще в Дрогобичі розвелося крадіїв і бешкетників, ласих до лавочок і каналізаційних люків. Моя сусідка Алла зранку бігла на електричку, не дивилася під ноги. Бідолаха злетіла у каналізацію, зламала ногу. Більше місяця у гіпсі пролежала.

На краю нашого міста стоїть ”зачарований” будинок. Старі люди кажуть, там нечистий поселився. Вже й священика запрошували — не допомогло. Хто не купить, одразу продає. Розповідають, щось літає по цій хаті. Ще страшні місця— парк біля автостанції та біля бару ”Експрес”. У парку сумку з розчленованим чоловіком знайшли. А біля бару міліціонера бандюки вбили.



Список залучених експертів

Володимир Адам, 23 роки, юрист-консульт Міжнародної благодійної організації ”Екологія-право-людина”

Олексій Антипович, 31 рік, директор львівського центру ”Соціоінформ”

Ігор Гурняк, голова аналітичної групи Комітету підприємців Львівщини

Мар’яна Дяк, керівник відділу маркетингового планування торгового комплексу ”Інтермаркет”

Богдан Кук, 42 роки, заступник голови депутатської комісії Львівської обласної ради

Ірина Лабай, 25 років, менеджер туристично-інформаційного центру

Роман Лобода, 51 рік, президент асоціації ”Львівський пасажирський транспорт”

Євген Міщанчук, 37 років, директор асоціації фахівців із нерухомості України у Львівській області

Леонід Тарасенко, 26 років, голова Центру громадської адвокатури

Мар’яна Щедрик, 24 роки, юрист-консульт організації профспілки працівників України у Львівській області.



Над укладанням рейтингу міст працювала Юлія ЛІПИЧ