Новини Трускавця

У Трускавці вшанували пам’ять українських героїв Василя Біласа і Дмитра Данилишина
Учора, 23 грудня, у Трускавці біля пам’ятного знаку українським героям трускавчанам Василеві Біласу та Дмитру Данилишину, що біля санаторію СБУ «Трускавець», відбулося віче, присвячене 77-річчю страти наших земляків окупаційним польським урядом в 1932 році.
Про це повідомив кореспондент ЗІКу.
Про мужність і жертовність Василя Біласа і Дмитра Данилишина, проявлені в боротьбі за волю України говорили на віче заступник міського голови Ярослав Чистогорський, станичний Братства вояків ОУН – УПА в Трускавці Роман Малярчин, голова міського КУНу Ігор Ластовецький.
Довідка ЗІКу.

Дмитро́ Данили́шин (*1907 – †24 грудня 1932) – діяч ОУН. Закінчивши три класи народної школи, йде працювати шевцем. Василю Біласу доводиться дядьком. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі (пластовий курінь Івана Богуна у Львові).

Василь Білас народився 17 вересня 1911 року в Трускавці. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Кілька разів його судили за участь у Пласті в Дрогобичі. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі (пластовий курінь Івана Богуна у Львові).

Згідно із донесенням членів ОУН, котрі діяли в Городку, було визначено час нападу на пошту та розроблено план дій. Група нападу складалася з дванадцяти чоловік. Двоє з них були з Дрогобиччини, з так званої трускавецької п’ятірки. Це – Василь Білас та Дмитро Данилишин, які виявилися добрими виконавцями під час нападу на пошту в Трускавці та банк в Бориславі, а також під час вбивства польського державного діяча Тадея Голуфки, що сталося 29 серпня в Трускавці. Старшим у групі було призначено Юрія Березецького – брата дружини Романа Шухевича. Згідно плану, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників – забезпечити успішне виконання акції та відступ. Пошта мала добре озброєну охорону, і коли бойовики, ввійшовши в середину, наказали піднести в гору руки і не рухатись, на них посипались постріли. У результаті перестрілки було смертельно поранено Юрія Березецького та Володимира Старика.

Як стало відомо під час слідства, група розділилась надвоє. Василь Білас та Дмитро Данилишин пішли у бік Трускавця разом з С. Куспіся – через Глинну Наварію, щоб там на залізничній станції сісти у поїзд, доїхати до Стрия, а звідти потрапити у Дрогобич та в Трускавець. Перед Наварією Куспісь, розпрощавшись з товаришами, повернув додому, а Білас та Данилишин пішли далі. На цей час про події в Городку вже знали всі постерунки поліції.

У Глинній Наварії для перевірки документів вийшов комендант станції з поліцейським. Побачивши двох підозрілих людей, вони підійшли і попросили документи. Данилишин розрядив пістолет: комендант був убитий на місці, а поліцейський помер у лікарні.

У Розвадові Біласа і Данилишина зустріла юрба українських селян, які вбачали в них справжніх злодіїв. Хлопці змушені були, відстрілюючись втікати до села Верин. Вбрід перейшли Дністер, але там їх чекали уже переслідувачі. Білас вистріляв усі патрони, і попросив Данилишина застрілити його і себе. Натовп, побачивши, що грабіжники без набоїв, почав їх бити. У той час надійшов священик, який намагався заспокоїти натовп, хоча це йому давалося нелегко, а тим часом надійшла поліція.

Василь Білас у наданому йому слові у суді заявив: «Я свідомий своєї вини і кари. Я український націоналіст і революціонер. Але в своєму житті я поповнив один злочин, а саме: під час слідства, бажаючи проволікти свою справу, я кинув підозріння на свого товариша Коссака. Я є свідомий того злочину й тому ще раз на цьому місці стверджую, що товариш Коссак є рішуче невинен і ще раз невинен».

Д. Данилишина, В. Біласа, М. Жураківського було засуджено до смертної кари. Потім Жураківського було помилувано: його засудили до 15 років ув’язнення.

Страта відбулася 24 грудня 1932 року на подвір’ї колишнього монастиря Бригідок. У момент страти Біласа і Данилишина по всьому краї дзвонили дзвони, які почули хлопці перед стратою. У Городку дзвони не вмовкали три дні, і поліція боялась втручатись. Василю Біласу було 21, Дмитру Данилишину – 25.